В.Семенюк: Після приватизації «Укртелекому» секретний зв'язок під контролем?
- Валентино Петрівно, буквально днями Верховна Рада України ухвалила закон про перелік об’єктів держвласності, що підлягають приватизації в 2007 році. У ньому виявилися і стратегічно важливі «Укртелеком» та Одеський припортовий завод, виставити на продаж які рекомендував Президент — усупереч позиції Фонду. Як це пояснити?
- Серед авторів доповнень до закону прізвища Віктора Ющенка немає, хоч глава держави і володіє правом законодавчої ініціативи. Є прізвища конкретних депутатів. Хоча парламент всього півроку тому своїм рішенням призупинив дію закону про особливості приватизації «Укртелекому», а Президент цей документ тоді підписав. Можу додати: перебуваючи в Одесі, Віктор Ющенко обіцяв людям зробити все можливе, щоб Одеський припортовий завод не був виставлений на приватизацію. По-моєму, сьогодні в приватизації цих підприємств більше зацікавлені окремі депутати, ніж глава держави...
- Але ж відповідати йому доведеться!
- Як колишній депутат скажу, що відповідальність за внесення і реалізацію пропозицій несе той, хто ставить свій підпис під ініціативним документом. Іншими словами, за включення в список приватизації «Укртелекому» і Одеського припортового заводу відповідатимуть саме парламентарії, що голосували за цей закон. Зі свого боку зазначу, що позиція Фонду стосовно цих об’єктів не змінилася: приватизувати їх заборонено. Необхідно не сім, а сто сім разів подумати, чи так уже терміново виставляти на продаж підприємства, які становлять основу економічної безпеки України. Наприклад, до складу Одеського припортового входить аміакопровід, який заборонено приватизувати, і це не випадковість — адже власник підприємства отримує в руки серйозні важелі впливу. Але при цьому немає жодних гарантій того, що через кілька місяців після приватизації ми не будемо просити нового господаря не перекривати цей аміакопровід. Що ж до «Укртелекому», то наведу вам приклад із приватизацією польського Телекому. Після того, як його віддали в руки приватного власника, міністри змушені обмінюватися інформацією через фельд’єгерську службу, тому що не можуть поговорити навіть по телефону секретного зв’язку: все контролюють французькі власники. Невже ми забуваємо, що Укртелеком — це ще і Інфоком, той самий секретний зв’язок?!
- Інше питання. Вам вдалося «вибити» з «Міталл Стіл» додаткові 400 мільйонів гривень до бюджету. Важко було примусити інвесторів виконати всі зобов’язання?
- Я дуже задоволена підсумками переговорів з «Міталл Стіл», що стосуються виконання інвестзобов’язань. За їхніми результатами між Фондом, підприємством і «Міталл Стіл» підписано тристоронню угоду, якою було вирішено всі проблемні питання. Принципово, що переговори відбувалися з участю профспілки «Криворіжсталі». Тепер власник твердо знає, що він має виконувати, а ФДМ - що і як йому контролювати. Причому, все робилося не підкилимно, а в присутності профспілкових лідерів підприємства. У результаті краще стало людям, які працюють на комбінаті: їм буде виплачена 13-а зарплата за 2005 рік, а держскарбниця отримає майже півмільярда гривень за той період 2005 року, коли держава володіла пакетом акцій «Криворіжсталі» після повернення комбінату в державну власність. Ці гроші «Міталл Стіл» внесе вже до кінця року. Усім, в тому числі й інвесторам, я довела, що як представник держави перебуваю на своєму місці, показала, як можна в інтересах трудового колективу і держави використовувати повноваження керівника центрального органу виконавчої влади. Фонд у цій боротьбі продемонстрував, що є партнером трудових колективів: через принципову позицію ФДМ робітники отримають додаткові кошти, а держава — нові надходження до бюджету, які будуть спрямовані на фінансування соціальних програм.
- Валентино Петрівно, в бюджеті на майбутній рік приватизаційна планка підвищена до 10 мільярдів гривень. Ви маєте намір виконати план, якщо ФДМ не зміг забезпечити навіть двох мільярдів приватизаційних грошей, закладених у бюджеті-2006?
- Кращий спосіб приватизації - конкурс із елементами аукціону. Хто більше заплатив, той і взяв. Головне, не забути, особливо там, де об’єкти будуть іти із землею, що умови конкурсу виписуються мінімум на 50 років. У мене немає інших підходів: купив об’єкт — виконуй зобов’язання. Не зможеш - позбудешся свого підприємства.
-Так Фонд конкурси проводив і зараз. Не допомогло... Вочевидь, не тільки в прозорості справа?
-Треба дивитися, хто не дозволив виконати план щодо приватизації-2006. Наприклад, у ньому стояло питання продажу Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, але уряд Єханурова вважав більш ефективним створення спільного підприємства на базі КГЗКОРу: щоб зберегти виробничі зв’язки і квоти світового ринку реалізації металу. Це було політичне рішення Кабміну, яке ФДМ зобов’язаний виконувати, але ж план приватизації не зменшили! Або візьмімо «Луганськтепловоз»... Призупинити приватизацію цього підприємства уряд намагався кілька разів — відповідними постановами. Якби ми на це пішли — результатом могли б стати міжнародні суди проти України і Фонду державного майна. Продай тоді хоч весь «Луганськтепловоз», тих грошей не вистачило б для сплати штрафних санкцій і пені. Скажу більше: не виключався й арешт майна держави Україна. Тому приватизація даного об’єкта була зупинена рішенням суду. Природно, що кошти від реалізації заводу до бюджету також не надійшли. І подібні ситуації продовжуватимуться доти, доки не ухвалять закон про Фонд держмайна. Парадоксально, але ФДМ — єдина інституція, підконтрольна і підзвітна парламенту, яка не має відповідного закону. Для чого це зроблено? А щоб постійно тримати Фонд у підвішеному стані.
- У приватизаційному переліку значиться багато «смачних» об’єктів, наприклад, Торговий флот Донбасу, що належить структурам Рината Ахметова. Чи не зіпсує це відносин з партнерами по коаліції?
- Для всіх мають бути єдині підходи. А крім того, не все ж вирішується за рахунок продажу об’єктів. Минулого року, наприклад, Фонд у три з половиною рази перевиконав план по надходженнях до бюджету від дивідендів, в 1,7 разу — по оренді. У 2006 році ми також уже перевиконали план у цих напрямках. Плюс 0,5 млн. штрафних санкцій за результатами перевірок.
- Зараз дехто хоче збагатитися за рахунок горілчаних грошей: на приватизацію виставляються кілька великих лікеро-горілчаних підприємств. Як до цього ставляться соціалісти, які завжди були прихильниками державної монополії в цій делікатній сфері?
- Дійсно, Мінекономіки виступило з пропозицією виставити лікеро-горілчані підприємства на продаж, але я категорично відмовилася. Згідно з Законом про приватизацію державного майна, ці об’єкти не підлягають приватизації. Зрозумійте, якщо ми віддамо лікеро-горілчані підприємства, то скоро забудемо, що таке Пенсійний фонд, місцеві податки і збори. Ми вже пережили антиалкогольну кампанію, і самі знаєте, якої шкоди бюджету вона завдала. А передача горілчаних заводів у приватні руки призведе до ще сумніших наслідків.
- Що означає вперше застосована практика затвердження об’єктів приватизації спеціальним законом парламенту? Що ФДМ «вмиває руки» і знімає з себе відповідальність за ситуацію в приватизаційній сфері?
- Фонд держмайна є тільки інструментом приватизації, його головне завдання — забезпечити якісну передпродажну підготовку і прозорість продажів. І особисто Валентина Семенюк нікому нічого продати не може, але, як у випадку з «Криворіжсталлю», здатна забезпечувати виконання інвесторами своїх зобов’язань, прозорість будь-якої угоди.
Коли мене питають, чиї розпорядження — Президента чи Прем’єр-міністра я буду виконувати, то я відповідаю просто: буду виконувати закон. Точніше, закони, прийняті парламентом і підписані главою держави, який є гарантом Конституції. Але ще раз повторю: для припинення подібного роду спекуляцій необхідно ухвалити закон про ФДМ, де буде чітко записано, що керівник Фонду підзвітний і підконтрольний парламенту, а в частині управління об’єктами держвласності — підзвітний Кабінету Міністрів.
- Зараз уряд хоче перепідпорядкувати ФДМ. У такому разі Фонд стає «заручником» війни за повноваження між Президентом і Кабінетом Міністрів...
- Я дивлюся з позиції глави Фонду держмайна, яка пам’ятає, як ФДМ виявився заручником політичної боротьби між парламентом і урядом під час продажу «Криворіжсталі». Нагадаю, що Віктор Ющенко виступав за продаж об’єкта інвесторам, хоч парламент до цього голосував — з подачі соціалістів — за призупинення приватизації металургійного гіганта. Але після президентських виборів усе «перегралося», і знайшлися голоси на підтримку рішення про продаж заводу. Голоси тих, хто його потім і «взяв». Іншими словами, підсумком протистояння між виконавчою і законодавчою владою стало прийняття рішення виставити «Криворіжсталь» на торги. Але ж якби була обопільна відповідальність законодавців і виконавців, навряд чи депутати так бездумно тиснули б на кнопки... Так що тисячу разів мають рацію соціалісти, домагаючись впровадження і поглиблення політичної реформи. І не треба в цьому контексті побоюватися посилення контролю уряду над ФДМ. «Перепідпорядкування» Фонду держмайна Кабміну вже відбулося. Причому не тепер, а під час прем’єрства Юлії Тимошенко: саме вона видала постанову уряду, якою позбавила ФДМ права розпорядника бюджетних коштів. Тобто мене фактично зробили двадцятою або тридцятою філією Міністерства фінансів. Потрібні гроші на судові витрати чи на відрядження? Проси у Мінфіну!
- Як вирішується така важлива соціальна проблема, як приватизація гуртожитків?
- Цю нелегку роботу я почала, будучи ще головою парламентської Комісії з питань приватизації. Адже як бувало? Включили житловий фонд до статутного фонду, приватизували підприємство, і новий власник робить із ним, що хоче. А коли об’єкти соцсфери залишаються на балансі підприємств, то нові власники борги нарощують «на виробництво», а приходить податкова інспекція і за борги забирає соціальні об’єкти. Іншими словами, продають гуртожитки разом із людьми, яких нові хазяї часто просто викидали на вулицю! ФДМ разом із Мін’юстом довелося виробити в цьому питанні єдину тактику: в тих випадках, коли гуртожитки були включені в статутні фонди підприємств, ми пропонували людям подавати в суд... на Фонд держмайна. Тільки так можна було виключити соціальні об’єкти з статутного фонду підприємств і передати їх у комунальну власність. Тільки так люди могли приватизувати ці кімнатки і жити в них, а не під парканом. І знаєте, найдорожчим подарунком в день народження для мене став букет польових квітів і листівочка зі словами вдячності від мешканців одного з таких «повернених» гуртожитків.
- Чи можуть в Україні люди отримувати прибуток від інтелектуальних капіталів? Як відомо, він у світі цінується дуже високо, і людина, яка володіє такою власністю, часом багатша за деяких магнатів...
- Фонд держмайна спільно з Міністерством освіти проводить інвентаризацію інтелектуальної власності. Така інвентаризація дасть змогу включати у вартість активів підприємств вартість торгових марок і брендів. Це зробить оцінку підприємств максимально справедливою. Держава має захищати свої інтереси так само, як це роблять приватні власники.
Розмову вела
Ольга Зав’ялова, «Сільські вісті»
- Серед авторів доповнень до закону прізвища Віктора Ющенка немає, хоч глава держави і володіє правом законодавчої ініціативи. Є прізвища конкретних депутатів. Хоча парламент всього півроку тому своїм рішенням призупинив дію закону про особливості приватизації «Укртелекому», а Президент цей документ тоді підписав. Можу додати: перебуваючи в Одесі, Віктор Ющенко обіцяв людям зробити все можливе, щоб Одеський припортовий завод не був виставлений на приватизацію. По-моєму, сьогодні в приватизації цих підприємств більше зацікавлені окремі депутати, ніж глава держави...
- Але ж відповідати йому доведеться!
- Як колишній депутат скажу, що відповідальність за внесення і реалізацію пропозицій несе той, хто ставить свій підпис під ініціативним документом. Іншими словами, за включення в список приватизації «Укртелекому» і Одеського припортового заводу відповідатимуть саме парламентарії, що голосували за цей закон. Зі свого боку зазначу, що позиція Фонду стосовно цих об’єктів не змінилася: приватизувати їх заборонено. Необхідно не сім, а сто сім разів подумати, чи так уже терміново виставляти на продаж підприємства, які становлять основу економічної безпеки України. Наприклад, до складу Одеського припортового входить аміакопровід, який заборонено приватизувати, і це не випадковість — адже власник підприємства отримує в руки серйозні важелі впливу. Але при цьому немає жодних гарантій того, що через кілька місяців після приватизації ми не будемо просити нового господаря не перекривати цей аміакопровід. Що ж до «Укртелекому», то наведу вам приклад із приватизацією польського Телекому. Після того, як його віддали в руки приватного власника, міністри змушені обмінюватися інформацією через фельд’єгерську службу, тому що не можуть поговорити навіть по телефону секретного зв’язку: все контролюють французькі власники. Невже ми забуваємо, що Укртелеком — це ще і Інфоком, той самий секретний зв’язок?!
- Інше питання. Вам вдалося «вибити» з «Міталл Стіл» додаткові 400 мільйонів гривень до бюджету. Важко було примусити інвесторів виконати всі зобов’язання?
- Я дуже задоволена підсумками переговорів з «Міталл Стіл», що стосуються виконання інвестзобов’язань. За їхніми результатами між Фондом, підприємством і «Міталл Стіл» підписано тристоронню угоду, якою було вирішено всі проблемні питання. Принципово, що переговори відбувалися з участю профспілки «Криворіжсталі». Тепер власник твердо знає, що він має виконувати, а ФДМ - що і як йому контролювати. Причому, все робилося не підкилимно, а в присутності профспілкових лідерів підприємства. У результаті краще стало людям, які працюють на комбінаті: їм буде виплачена 13-а зарплата за 2005 рік, а держскарбниця отримає майже півмільярда гривень за той період 2005 року, коли держава володіла пакетом акцій «Криворіжсталі» після повернення комбінату в державну власність. Ці гроші «Міталл Стіл» внесе вже до кінця року. Усім, в тому числі й інвесторам, я довела, що як представник держави перебуваю на своєму місці, показала, як можна в інтересах трудового колективу і держави використовувати повноваження керівника центрального органу виконавчої влади. Фонд у цій боротьбі продемонстрував, що є партнером трудових колективів: через принципову позицію ФДМ робітники отримають додаткові кошти, а держава — нові надходження до бюджету, які будуть спрямовані на фінансування соціальних програм.
- Валентино Петрівно, в бюджеті на майбутній рік приватизаційна планка підвищена до 10 мільярдів гривень. Ви маєте намір виконати план, якщо ФДМ не зміг забезпечити навіть двох мільярдів приватизаційних грошей, закладених у бюджеті-2006?
- Кращий спосіб приватизації - конкурс із елементами аукціону. Хто більше заплатив, той і взяв. Головне, не забути, особливо там, де об’єкти будуть іти із землею, що умови конкурсу виписуються мінімум на 50 років. У мене немає інших підходів: купив об’єкт — виконуй зобов’язання. Не зможеш - позбудешся свого підприємства.
-Так Фонд конкурси проводив і зараз. Не допомогло... Вочевидь, не тільки в прозорості справа?
-Треба дивитися, хто не дозволив виконати план щодо приватизації-2006. Наприклад, у ньому стояло питання продажу Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, але уряд Єханурова вважав більш ефективним створення спільного підприємства на базі КГЗКОРу: щоб зберегти виробничі зв’язки і квоти світового ринку реалізації металу. Це було політичне рішення Кабміну, яке ФДМ зобов’язаний виконувати, але ж план приватизації не зменшили! Або візьмімо «Луганськтепловоз»... Призупинити приватизацію цього підприємства уряд намагався кілька разів — відповідними постановами. Якби ми на це пішли — результатом могли б стати міжнародні суди проти України і Фонду державного майна. Продай тоді хоч весь «Луганськтепловоз», тих грошей не вистачило б для сплати штрафних санкцій і пені. Скажу більше: не виключався й арешт майна держави Україна. Тому приватизація даного об’єкта була зупинена рішенням суду. Природно, що кошти від реалізації заводу до бюджету також не надійшли. І подібні ситуації продовжуватимуться доти, доки не ухвалять закон про Фонд держмайна. Парадоксально, але ФДМ — єдина інституція, підконтрольна і підзвітна парламенту, яка не має відповідного закону. Для чого це зроблено? А щоб постійно тримати Фонд у підвішеному стані.
- У приватизаційному переліку значиться багато «смачних» об’єктів, наприклад, Торговий флот Донбасу, що належить структурам Рината Ахметова. Чи не зіпсує це відносин з партнерами по коаліції?
- Для всіх мають бути єдині підходи. А крім того, не все ж вирішується за рахунок продажу об’єктів. Минулого року, наприклад, Фонд у три з половиною рази перевиконав план по надходженнях до бюджету від дивідендів, в 1,7 разу — по оренді. У 2006 році ми також уже перевиконали план у цих напрямках. Плюс 0,5 млн. штрафних санкцій за результатами перевірок.
- Зараз дехто хоче збагатитися за рахунок горілчаних грошей: на приватизацію виставляються кілька великих лікеро-горілчаних підприємств. Як до цього ставляться соціалісти, які завжди були прихильниками державної монополії в цій делікатній сфері?
- Дійсно, Мінекономіки виступило з пропозицією виставити лікеро-горілчані підприємства на продаж, але я категорично відмовилася. Згідно з Законом про приватизацію державного майна, ці об’єкти не підлягають приватизації. Зрозумійте, якщо ми віддамо лікеро-горілчані підприємства, то скоро забудемо, що таке Пенсійний фонд, місцеві податки і збори. Ми вже пережили антиалкогольну кампанію, і самі знаєте, якої шкоди бюджету вона завдала. А передача горілчаних заводів у приватні руки призведе до ще сумніших наслідків.
- Що означає вперше застосована практика затвердження об’єктів приватизації спеціальним законом парламенту? Що ФДМ «вмиває руки» і знімає з себе відповідальність за ситуацію в приватизаційній сфері?
- Фонд держмайна є тільки інструментом приватизації, його головне завдання — забезпечити якісну передпродажну підготовку і прозорість продажів. І особисто Валентина Семенюк нікому нічого продати не може, але, як у випадку з «Криворіжсталлю», здатна забезпечувати виконання інвесторами своїх зобов’язань, прозорість будь-якої угоди.
Коли мене питають, чиї розпорядження — Президента чи Прем’єр-міністра я буду виконувати, то я відповідаю просто: буду виконувати закон. Точніше, закони, прийняті парламентом і підписані главою держави, який є гарантом Конституції. Але ще раз повторю: для припинення подібного роду спекуляцій необхідно ухвалити закон про ФДМ, де буде чітко записано, що керівник Фонду підзвітний і підконтрольний парламенту, а в частині управління об’єктами держвласності — підзвітний Кабінету Міністрів.
- Зараз уряд хоче перепідпорядкувати ФДМ. У такому разі Фонд стає «заручником» війни за повноваження між Президентом і Кабінетом Міністрів...
- Я дивлюся з позиції глави Фонду держмайна, яка пам’ятає, як ФДМ виявився заручником політичної боротьби між парламентом і урядом під час продажу «Криворіжсталі». Нагадаю, що Віктор Ющенко виступав за продаж об’єкта інвесторам, хоч парламент до цього голосував — з подачі соціалістів — за призупинення приватизації металургійного гіганта. Але після президентських виборів усе «перегралося», і знайшлися голоси на підтримку рішення про продаж заводу. Голоси тих, хто його потім і «взяв». Іншими словами, підсумком протистояння між виконавчою і законодавчою владою стало прийняття рішення виставити «Криворіжсталь» на торги. Але ж якби була обопільна відповідальність законодавців і виконавців, навряд чи депутати так бездумно тиснули б на кнопки... Так що тисячу разів мають рацію соціалісти, домагаючись впровадження і поглиблення політичної реформи. І не треба в цьому контексті побоюватися посилення контролю уряду над ФДМ. «Перепідпорядкування» Фонду держмайна Кабміну вже відбулося. Причому не тепер, а під час прем’єрства Юлії Тимошенко: саме вона видала постанову уряду, якою позбавила ФДМ права розпорядника бюджетних коштів. Тобто мене фактично зробили двадцятою або тридцятою філією Міністерства фінансів. Потрібні гроші на судові витрати чи на відрядження? Проси у Мінфіну!
- Як вирішується така важлива соціальна проблема, як приватизація гуртожитків?
- Цю нелегку роботу я почала, будучи ще головою парламентської Комісії з питань приватизації. Адже як бувало? Включили житловий фонд до статутного фонду, приватизували підприємство, і новий власник робить із ним, що хоче. А коли об’єкти соцсфери залишаються на балансі підприємств, то нові власники борги нарощують «на виробництво», а приходить податкова інспекція і за борги забирає соціальні об’єкти. Іншими словами, продають гуртожитки разом із людьми, яких нові хазяї часто просто викидали на вулицю! ФДМ разом із Мін’юстом довелося виробити в цьому питанні єдину тактику: в тих випадках, коли гуртожитки були включені в статутні фонди підприємств, ми пропонували людям подавати в суд... на Фонд держмайна. Тільки так можна було виключити соціальні об’єкти з статутного фонду підприємств і передати їх у комунальну власність. Тільки так люди могли приватизувати ці кімнатки і жити в них, а не під парканом. І знаєте, найдорожчим подарунком в день народження для мене став букет польових квітів і листівочка зі словами вдячності від мешканців одного з таких «повернених» гуртожитків.
- Чи можуть в Україні люди отримувати прибуток від інтелектуальних капіталів? Як відомо, він у світі цінується дуже високо, і людина, яка володіє такою власністю, часом багатша за деяких магнатів...
- Фонд держмайна спільно з Міністерством освіти проводить інвентаризацію інтелектуальної власності. Така інвентаризація дасть змогу включати у вартість активів підприємств вартість торгових марок і брендів. Це зробить оцінку підприємств максимально справедливою. Держава має захищати свої інтереси так само, як це роблять приватні власники.
Розмову вела
Ольга Зав’ялова, «Сільські вісті»
Рубрика: Архив
Просмотров: [ 49 ]
